Безліч фактів довели, що використання бронежилетів може ефективно зменшити втрати солдатів на війні. Крім того, в деяких країнах соціальне забезпечення погане, і відбувається багато насильницьких інцидентів. Захист від тілесних ушкоджень має вирішальне значення для поліцейських і навіть звичайних громадян. З цієї причини багато країн вже давно почали досліджувати куленепробивні матеріали та жилети. Під час Першої світової війни для захисту людини використовувалися сталеві пластини, а пізніше були проведені дослідження використання таких металів, як алюміній і титан. Однак на полі бою солдати повинні підтримувати мобільність. Через товщину металу та його низькі куленепробивні характеристики люди почали вивчати інші матеріали для досягнення кращих куленепробивних ефектів. Тому після Другої світової війни бронежилети стали ефективним захисним одягом від різних балістичних снарядів. Наразі вони стали незамінним і важливим захисним спорядженням для військових і поліції. Водночас розробка різних куленепробивних матеріалів високо цінується та швидко розвивається в країнах світу. Різні нові типи куленепробивного одягу постійно вивчаються та успішно розробляються.

Наразі бронежилети в основному використовуються для двох типів захисту. Один – від куль пістолетів та гвинтівок, а інший – від осколків вибухів.

http://www.aholdtech.com/concealable-bulletproof-vest-nij-level-iiia-atbv-c01-2-product/

Принцип куленепробивності м’яких бронежилетів полягає в тому, що більша частина енергії головки кулі (або фрагментів) витрачається під час розтягування, зрізання та пошкодження куленепробивних волокон, що призводить до деформації та відхилення головки кулі. При цьому частина енергії перетворюється на теплову та звукову енергію, а інша частина енергії передається через волокна в область поза точкою удару, зрештою огортаючи головку кулі, яка вичерпала свою «енергію», куленепробивним шаром. Коли міцності куленепробивних волокон недостатньо для запобігання потраплянню куль, єдиний вихід — це використання «композитної» форми м’яких та твердих куленепробивних матеріалів, тобто додавання вставок з твердого металу, кераміки або композитного матеріалу до м’якого бронежилета, що об’єднує куленепробивний механізм м’яких та твердих матеріалів: куля спочатку контактує з твердою вставкою як «першою лінією захисту», а під час процесу «жорсткого зіткнення» куля та тверді куленепробивні матеріали можуть деформуватися та ламатися, тим самим витрачаючи більшу частину енергії кулі. М'які куленепробивні матеріали, такі як куленепробивні волокна, діють як «друга лінія захисту», поглинаючи та розсіюючи залишкову енергію кулі та відіграючи буферну роль, і зрештою досягаючи куленепробивного ефекту. Жорсткі куленепробивні жилети були ранніми продуктами, які спиралися виключно на тверді куленепробивні матеріали, такі як металеві пластини, для захисту, що призводило до низького комфорту та ефективності захисту. Зараз вони значною мірою виведені з виробництва.